Писанкарство – галузь народних художніх промислів, що займається розписом натуральних або ж декоративних яєць з метою їх використання в обрядових традиціях, як предметів декоративно-прикладного мистецтва. Продукцією писанкарства є писанка – розмальоване Великоднє куряче або декоративне, звичайне дерев’яне, яйце; символ сонця, відродження, любові й краси; предмет язичницької та християнської культури.

Писанки на Гуцульщині розписують переважно жінки та дівчата (писанкарки) у Великий сорокаденний піст перед Великоднем. Як правило, на село їх є декілька осіб. У с. Космачі, Косівського району Івано-Франківської області писанки вміє розписувати майже кожен другий житель села.

У 1970-х роках розпис писанок набув статусу народного художнього промислу на Галицькій Гуцульщині, де донині використовують класичну «воскову» технологію для нанесення орнаментів на яйце. Технологія розпису писанок воском не є складною. Для цього потрібно фарби, віск і лієчка прикріплена на паличці (писачок). Крім класичної «воскової» технології, використовують інші способи виготовлення писанок. Розрізняють:

• традиційні писанки – розписані курячі або інші яйця восковою технікою;

• дерев’яні писанки виготовляють з дерева груші, берези, явора, бука, ялини;

• мальованки – розмальовані дерев’яні писанки за допомогою поліхро-мних фарб та пензликів;

• різьблені писанки – виточені дерев’яні писанки зафарбовуються в од-норідний колір, після чого за допомогою долота вирізьблюється орнамент та заливається кольоровими фарбами. Такі писанки виготовляють в селах Річка, Яворів, Брустурів.

• писанки з випалюванням;

• інкрустовані писанки виготовляють м. Косові, в селах Річка, Яворів, Брустурів, Прокурава;

• писанки з бісеру. На дерев’яні моделі писанок за допомогою клею, наносять орнаменти, викладаючи бісеринками;

• керамічні писанки виготовлені керамічним шляхом. Виточені на гончарному крузі, виконані в стилі традиційної гуцульської кераміки, орнамен-тально прикрашені як рослинними так і тваринними мотивами (м. Косів).